Софія Галечко

Хорунжий Українських Січових Стрільців, мужність і гордість Української армії - Софія Галечко

ЗМІСТ

1. Історична довідка

2. Софія Галечко згадується в:

2.1. «Визначне жіноцтво України», Ол. Луговий, Торонто 1942р.

2.2. Прикарпатське інтернет-видання «Правда», 2008р.

2.3. Урочистості пам'яті хорунжого УСС, 18 липня 2010р.

2.4. Щорічний фестиваль повстанської і стрілецької пісні імені Софії Галечко у м. Надвірна

3. Мемуаристика. Похорон Софії Галечко

4. Місцезнаходження могили хорунжого УСС Софії Галечко

5. Вшанування пам'яті

5.1. Вулиця на честь хорунжого УСС Софії Галечко в Івано-Франківську

5.2. Історична драма за мотивами твору Миколи Угрин-Безгрішного «Софія Галечко»

1. Історична довідка:

Софія Галечко народилася 3 травня 1891 року місті Новий Сонч (тепер Польща). Закінчила філософський факультет університету місто Граца (Автрія). Брала участь в українському молодіжному русі, була членом "Пласту". Активна учасниця січового стрілецького руху в Галичині. На початку першої світової війни, 1914-1918 рр., добровільно вступила до легіону УСС. З 1914 року була санітаркою, розвіднецею, стрільцем, четарем сотні поручника, згодом хорунжим УСС. В 1914-1915 рр. відзначилася у боях в Карпатах та на Маківці, за що її було нагороджено медаллю за хоробрість та присвоєно ступінь підхорунжого. В 1917-1918 рр. служила в запасній частині легіону УСС. Брала активну участь у визвольних змаганнях 1917-1918 рр. 31 серпня 1918 року трагічно загинула (потонула у р. Бистриця Надвірнянська) у с. Пасічна Надвірнянського району Івано-Франківської області.

2. Софія Галечко згадується в:

2.1. «Визначне жіноцтво України», Ол. Луговий, Торонто 1942

Книга перевидана з ініціативи та за сприяння
Валентини Стрілько — президента Міжнародного освітнього фонду імені Ярослава Мудрого. Ця книжка, що вперше побачила світ у канадському місті Торонто 1942 року і тепер видається в Україні, унікальна. Це своєрідний літопис життя і діянь найвизначніших жінок України від княжих часів і до перших десятиліть нашого сторіччя. Книга охоплює понад двісті персоналій, серед яких читач знайде імена княгині Ольги, Анни Ярославни — королеви французької, Ганни Орликової, Домініки Огієнкової, Ольги Петлюри і багато інших. Серед всіх імен в цій книзі ми можемо побачити ім'я Софії Галечко (ст. 204):

СОФІЯ ГАЛЕЧКО

Хорунжий Українських Січових стрільців, Софія Галечко родилася 1891 року в Галичині. У передвоєнних часах брала участь у Січовому русі, а з проголошенням війни, студенткою, вступила до Українського Січового стрілецького легіону. Відзначалася у всіх боях УСС-ів і за відвагу іменована хорунжим. Згинула Галечко у 1918 р. (втопилася у ріці Серет).

2.2. Прикарпатське інтернет-видання «Правда», 2008

90 років тому трагічно загинула українська амазонка Софія Галечко

Українські Січові Стрільці (Софія Галечко 10 на світлині з ліва)

Фото пам'ятника (2008 р.)

Софія Галечко в ранзі десятника (фото 1916 р.)

Софія Галечко гордо вирізняється на тлі Першої Світової війни. Ця перша українська жінка-хорунжий отримала офіцерське звання і срібну медаль «За хоробрість», служачи в Українському війську січових стрільців. Молода жінка мужньо долала всі військові труднощі нарівні з чоловіками, пройшовши нелегкий шлях від рядової до командира роти. Не можна не згадати про 500 українок-політв'язнів, для яких ідея свободи була вищою за інстинкт самозбереження. Під час відбування покарання в радянському концтаборі в Кінгірі вони зі словами «Бог і Україна» голіруч пішли в наступ на танки й гармати.

Софія Галечко - одна з небагатьох відомих нам тепер жінок-військових - трагічно загинула у 1918 році в селі Пасічна, де і була похована в урочищі Розтока. Довгі роки могила була забута, і тільки 1991 році встановлено пам'ятник та віддано шану великій українській діячці. Щоправда рідко тут зустрінеш відвідувачів. Мабуть і дотепер багато людей не знає, де спочиває Софія Галечко. І це прикро, тому що людина, яка віддала своє життя за Україну, заслуговує на більше. Пам'ятаймо свою історію та видатних діячів нашої країни.

2.3. Урочистості пам'яті хорунжого УСС, 18 липня 2010 р.

18 липня 2010 року Надвірнянська «Свобода» в урочищі Ростоки, що в с.Пасічна Надвірнянського району, провела урочистості на могилі офіцера Українських січових стрільців Софії Галечко.

Священики УГКЦ відслужили службу Божу в присутності громади с.Пасічна та багатьох гостей, які приїхали звідусіль, щоб віддати честь пам'яті великої українки.

Після загальної заупокійної молитви та виконання Гімну України до громади звернувся депутат районної ради, член ВО «Свобода» Євген Луців.

«Перша світова війна кинула у вир кривавих подій мільйони українців, які були змушені воювати на боці різних імперій: російської чи австро-угорської. Перебуваючи у надважких умовах на фронтах, вояки українці дали світові зразки справжнього героїзму та патріотизму, до кінця залишалися вірними своєму Прапору та рідній землі. Утворення, бойовий шлях та саме існування Українських січових стрільців стало важливим іспитом для галицьких українців, а загалом і для всієї української спільноти. Відомі і невідомі Січові Стрільці, як і інші учасники визвольних змагань, поховані по всій Україні, потребують нашої молитви за них та за нашу батьківщину, за наш народ, за наше майбутнє.»

Урочистості продовжили учасники колективу «Союзу українок» села Гвізд, виконавши пісню «Софія» та стрілецькі пісні. Молоді виконавці декламували патріотичні вірші, виконували українські пісні в пам'ять про героїчних синів та дочок, які виборювали для нас Волю.

Перед громадою мав слово багаторічний політв'язень, ветеран УПА Дмитро Верхоляк (псевдо «Дуб»), який поділився з присутніми своїми спогадами про нелегкі часи боротьби з більшовицькими окупантами, важкі роки поневірянь по тюрмах та засланнях та закликав не забувати історію тому, що «хто не пам'ятає своєї історії, той не має майбутнього».

На завершення настоятель церкви Успіння Пресвятої Богородиці отець Іван звернувся до присутніх з словами подяки за участь в урочистостях.

«Так як ми приходимо до церкви для прийняття таїнства святої Євхаристії для зцілення тіла і душі, так ці поминальні заходи для нас всіх як зцілення нашої свідомості, нашого національного відродження. Це ще одна краплина до нашої української національної ріки, яка щораз наповнюється все більше і більше. І вона повинна потекти по всій Україні і зробити її сильною і величною. Тільки через відродження української національної ідентичності та самоповаги постане Велика Україна».

2.4. Щорічний фестиваль повстанської і стрілецької пісні імені Софії Галечко у м. Надвірна

21 вересня 2014 року у місті Надвірна пройшло обласне свято повстанської та стрілецької пісні імені Софії Галечко, яке співпало з 400-річчям заснування села Пасічна.

Українська амазонка Софія Галечко гордо вирізняється на тлі першої Світової війни.

Доба національно-визвольних змагань українського народу за свою державність зумовила велике піднесення духовності та суспільної активності жіноцтва. Зокрема, і у військових формуваннях. Жінки тієї доби в дечому продовжили традиції давніх амазонок, але більшість з них пішла лінією свого природного покликання.

Українки мужньо й жертовно виконували громадський і патріотичний обов'язок у боротьбі за збереження державності, волі та незалежності нації. Пам'яті цієї мужньої жінки і присвячений щорічний фестиваль повстанської і стрілецької пісні.

Довідка:

1 серпня 1991 року сесія Пасічнянської сільської ради ухвалила рішення про відзначення 100-річчя від дня народження хорунжого Українських січових стрільців Софії Галечко. Перший фестиваль імені Софії Галечко відбувся 8 вересня 1991 року. 3 2003 року цей фестиваль не проводився аж до 9 вересня 2012 року. У вересні 2011-го депутат обласної ради від ВО "Свобода" Василь Попович, підтримуючи ініціативу громади с. Пасічна, районного товариства "Меморіал" та Надвірнянської районної організації ВО "Свобода", звернувся до голів Надвірнянської районної ради та адміністрації, обласної ради і облдержадміністрації з приводу відновлення обласного фестивалю стрілецької та повстанської пісні ім. Софії Галечко в с. Пасічна. Відтоді, розпочалась активна робота з відновлення цього пісенного фестивалю, який на теренах Надвірнянщини проводиться щорічно.

3. Мемуаристика. Похорон Софії Галечко

Михайло Демянчук. Спомин…

Було це літом 1918 року. Як підстаршина австрійської Армії робив я службу при штабі Вишкільної Групи 45 Стрілецької Дивізії в селі Буштина (Буштиягаза) на Карпатській Україні. Ця група була в стадії ліквідації, частини вийшли на фронт, залишився лише т. зв. «Аббавдетачмент», що до нього належав і я. Одного дня адьютант, пор. Вебер, наказує мені бути готовим до від'їзду до кадри 20. п. стр. у Вадовицях, куди маю виїхати враз з іншими 6 вояками, як командант транспорту.

Я виставив собі подорожні документи т. зв. „Маршбефель", попрощався з своїми товаришами праці і своїми шефами та вибрався в дорогу. Виставляючи собі документи, я вибрав „маршрут" через Стрий, а не через Кошиці-Одерберґ, бо я і мої товариші подорожі були цікаві побувати при цій нагоді дома. Ми виїхали через Ясіння (Керешмезе) та опинилися в моєму родинному містечку, Надвірній. Я знав, що більшість моїх товаришів подорожі походить з околиць Делятина-Коломиї і вже подорозі дав їм зрозуміти, що можуть «скочити на пару днів» додому. Коли я на превелику радість моєї мами з'явився несподівано дома, чотирьох вояків пустив я додому під умовою, що за три дні мусять бути тут назад, а двох залишилося в мене дома. Тому, що це були селянські діти, вони радо помагали мені в господарських роботах на полі.

Одного вечора, коли я своїм звичаєм пішов до міста, щоб стрінутися з деким із знайомих чи кревних, довідався я, що в недалекому селі, Пасічній, втопилася в Бистриці хор. УСС Софія Галєчко і що наступного дня має бути її похорон.

У зв'язку з війною, в місті було мало дорослих мужчин. Все ж вдалося мені приєднати до подорожі до Пасічної кільканадцять осіб, між ними кілька дівчат. Ми ще вспіли дістати матеріял та сплести в домівці читальні «Просвіта» вінок. Умовилися на год. 1. попол. бути в Пасічній і діставалися туди різними засобами комунікації: одні поїхали роверами, інші вузькоторовою залізничкою. Приявними були: Михайло Слюсарчук, Іван Гандзюк, Евдокія Микитюк та Марія Йосипенко. Крім них були ще, мабуть, Василь Демянчук пізніший сотник Дієвої Армії, його сестра Маґда, Гандзюк Анна, сестра Івана, Микола Дунець, Юрко Зубяк та інвалід УСС (втратив око в бою на Маківці і жив у Надвірній) Дмитро Випринюк.
Погода була гарна, сонце припікало, проте ми не відчували спеки. Приїхали всі, що були домовилися. Ми знали, що св. п. С. Галєчко заїхала до своєї товаришки з УСС, що в той час вчителювала в Пасічній «на нафтах», пані Підвисоцької і всі прийшли до шкільного будинку. Це невеличкий будинок при головній дорозі з ґанком. В клясі ліворуч побачили ми на досить високому столі тіло Покійної в стрілецькій уніформі. Лице накрите полотенцем, бо Покійна, купаючися зранку, попала — як нам оповідала пані Підвисоцька — у вир, потонула, а рвучка вода несла тіло та оббивала його об каміння так, що обличчя було дуже покалічене. Я оглядався за товаришами зброї Покійної — Січовими Стрільцями, одначе, на наше здивування, не було нікого.

Похороном займався старий «фельдфебель» австрійської армії, українець, що виконував службу при якомусь відділі Етапної Команди. Він мав до помочі ще кількох вояків, — мабуть також українців.

За деякий час приїхав зі села місцевий парох. Наша надвірнянська група складалася зі співаків, членів хору читальні «Просвіта». Ми знали відправу панахиди й інші похоронні пісні, тому створили імпровізований малий хор, що сяк-так причинився своїм співом до звеличання цього сумного обряду. А співати прийшлося нам доволі багато, бо школа «на нафтах» віддалена від церкви на яких 2-2.5 кільометрів. Нашим старокрайовим звичаєм співав наш хор відповідні похоронні пісні впродовж цілого похоронного походу до церкви, пізніше панахиду в церкві та знову пісні дорогою з церкви на місцевий цвинтар. Крім нашої групи було чимале число місцевих громадян, а також декілька австрійських старшин.

Згаданий уже фельдфебель враз з своїми вояками збудував з військового воза караван і на ньому спочила труна. Вояки несли корогви та хрест, а трійка надвірян несла наш вінок. За чудової гірської літньої погоди, при шумі рвучкої Бистриці та щебетанні птичок йшов повагом наш похоронний похід. Подорозі прилучувалися до нього ще місцеві громадяни так, що доходячи до церкви похід був таки доволі численний — звичайно не такий, яким був би цей похід тоді, коли б похорон відбувався в місці постою формації УСС.
В церкві пан-отець сказав відповідну проповідь та попрощав Покійну зворушливими словами. Інших промов не було. З церкви рушив похід на близький цвинтар, що був по другій стороні шляху вузькоторової залізнички.

Після відправи панахиди хор наш відспівав «Вічная Пам'ять» та стрілецьку пісню «Видиш Брате Мій». Грабарі почали засипати могилу, кожний з нас кинув тричі землю на прощання з дорогою Покійницею, відмовили ще молитви та залишили хор. УСС Софію Галєчко на вічний спокій у тих Карпатах, що їх так хоробро Вона недавно боронила ...
По наших Визвольних Змаганнях, у мирний час курінь пласту, що був постав у Надвірній, опікувався могилою св. п. хор. УСС Софії Галєчко, привів її до порядку та відбував прогулянки до неї.

За моїми неперевіреними інформаціями недовго до II. світової війни місцеві громадські власті переводили перебудову кладовища і тоді мусіли «втяти» частину могили св. п. С. Галєчко та в цей спосіб поширити доріжку. Яка була дальша доля тієї дорогої всім нам могили — мені не відомо.

4. Місцезнаходження могили хорунжого Українських січових стрільців Софії Галечко

В кінці села Пасічна Надвірнянського району є таблиця:



На таблиці-колажі, крім інших цікавих фото, бачимо портрет Софії і фото її могили:



Далі треба піти вліво, в сторону іще однієї таблиці:



Польова дорога через метрів 200 доходить до цвинтаря:


Підійшовши до цвинтаря потрібно піти вліво «нижньою дорогою» попри цвинтарне огородження і метрів через 100 ви знайдете браму.
На схемі нижче показано:
1 - вхід на цвинтар і каплиця
2 - могила Софії Галечко



Саме тут треба увійти не територію і тільки так ви знайдете могилу Софії Галечко.

5. Вшанування пам'яті

5.1. В м. Івано-Франківськ названо вулицю на честь хорунжого УСС Софії Галечко

5.2. Історична драма за мотива твору Миколи Угрин-Безгрішного «Софія Галечко».

В Івано-Франківському міському центрі патріотичного виховання ім. С. Бандери 17 грудня 2013 року була представлена вистава «Софія Галечко» драматичним гуртком «МІФіЯ». Завдяки майстерній грі виконавців перед присутніми ожили героїчні постаті Українських січових стрільців та їхнього хорунжого – Софії Галечко, яка заради рідного народу відмовилася від особистого щастя і навіть пожертвувала власним житям.

Фрагменти із п'єси «Софія Галечко»

Автором вистави є відомий український письменник, поет, видавець, педагог та відомий на Рогатинщині громадський діяч Микола Угрина-Безгрішний. Видану ще 1924 року п'єсу «Софія Галечко» конфіскувала австрійська, польська, німецька та радянська влада. П'єса ставилася українцями в США ще 1927 р., але в самій Україні вона досі не відома.